1. Властивість бути вибірковим, здатність до відбору або розрізнення; вибірковість.
2. У техніці та науці — характеристика пристрою, системи або методу, що полягає в його здатності реагувати або виділяти певний сигнал, об’єкт, частоту тощо серед інших, ігноруючи сторонні впливи.
3. У хімії та біохімії — здатність речовини, каталізатора або ферменту взаємодіяти з певним субстратом, ігноруючи інші.
4. У педагогіці та соціології — принцип або практика відбору за певними критеріями (наприклад, здібностями), що призводить до нерівномірного розподілу можливостей.