себелюбець

[sɛbɛljubɛt͡sʲ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Людина, яка надмірно любить саму себе, ставить власні інтереси вище за інтереси оточуючих; егоїст, егоцентрик.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. себелюбець, р. себелюбця, д. себелюбцеві, з. себелюбця, о. себелюбцем, м. себелюбцеві, к. себелюбцю

Більше записів