Значення
-
У християнському храмі — найсвятіша, головна вівтарна частина, де знаходиться престол; вівтарний простір, призначений для священнослужителів, доступ до якого для мирян обмежений.
-
У західній християнській архітектурі — частина храму, що містить головний вівтар і розташована за хорами або трансептом; святилище.
-
У переносному значенні — місце, що вважається неприступним, заповідним або наділеним особливою повагою, де можна знайти захист або спокій; святиня, притулок.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. санктуарій, р. санктуарію, д. санктуарієві, з. санктуарій, о. санктуарієм, м. санктуарієві, к. санктуарію