1. У християнському храмі — найсвятіша, головна вівтарна частина, де знаходиться престол; вівтарний простір, призначений для священнослужителів, доступ до якого для мирян обмежений.
2. У західній християнській архітектурі — частина храму, що містить головний вівтар і розташована за хорами або трансептом; святилище.
3. У переносному значенні — місце, що вважається неприступним, заповідним або наділеним особливою повагою, де можна знайти захист або спокій; святиня, притулок.