сан

1. Титул правителя в деяких східних монархіях, зокрема в Османській імперії (історичний термін).

2. Почесний титул буддійського чернеця або духовного вчителя в Монголії та Тибеті.

3. У переносному значенні — високий, почесний стан, становище; велич, повага.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |