Значення
-
Титул правителя в деяких східних монархіях, зокрема в Османській імперії (історичний термін).
-
Почесний титул буддійського чернеця або духовного вчителя в Монголії та Тибеті.
-
У переносному значенні — високий, почесний стан, становище; велич, повага.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сан, р. сану, д. санові, з. сан, о. саном, м. сані, к. сане
Походження слова (Етимологія)
Слово «сан» в українській мові означає «чин, високе почесне становище, високе звання». Його походження достеменно не з’ясоване. Існує кілька версій: можливо, воно було запозичене в староболгарську мову з дунайсько-булгарської (порівняйте турецьке, чагатайське та кипчацьке «san» — «велика кількість; сан, слава»). Також розглядається спорідненість із давньоіндійським «sanu-» (верхівка, висота, вістря), авестійським «an-» (заслужити, виграти) або «spanah-» (святість).