Санскритський лінгвістичний термін, що позначає фонетичне явище метатези (перестановки) в корені слова, коли напівголосний звук [y] або [v] змінюється на відповідний голосний [i]/[ī] або [u]/[ū], а голосний, що стояв перед ним, перетворюється на відповідний напівголосний.
В індійській філософії та релігії — розповсюдження, поширення (наприклад, вчення, знання, вірування).