Надмірне вихваляння самим собою своїх переваг, досягнень або якостей; схильність до самореклами та підвищення власної значущості в очах оточення.
У літературознавстві та фольклористиці — художній прийом, коли персонаж (наприклад, кобзар, лицар) у віршованій або пісенній формі прославляє сам себе, свої подвиги або майстерність, що часто є складовою частиною епічного стилю.