Древослів

Словник Української Мови

самозречений

[sɑmozrɛt͡ʃɛnɪj] Прикметник

Буква:С

Значення

  1. (про людину) Такий, що сам себе визначив, назвав або оголосив кимось без офіційного призначення чи обрання; самопроголошений.

  2. (переносно, про явище, стан) Такий, що виник або існує сам собою, без зовнішнього втручання чи навмисного створення; стихійний, спонтанний.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самозречений, р. самозреченого, д. самозреченому, з. самозреченого, о. самозреченим, м. самозреченім

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів