1. (техн.) Властивість матеріалів (наприклад, металокераміки, графіту, бронзи з додаванням олова) забезпечувати зменшення тертя в механізмах за рахунок вбудованих у їхню структуру мастильних речовин або спеціальних покриттів, що не вимагає зовнішньої системи мащення.
2. (перен., рідко) Автономне функціонування або самозабезпечення будь-якої системи без зовнішніх втручань.