самозгуба

1. (у фольклорі та міфології) Міфічна істота, дух або примара, що з’являється в образі самогубців (повішених, утоплеників тощо) і схильна до самостійного або нав’язаного іншим повторення акту самогубства; часто вважається небезпечною для живих.

2. (переносно, розм.) Людина, яка своїми діями, поведінкою або рішеннями свідомо чи несвідомо руйнує себе, своє життя, здоров’я або благополуччя; той, хто йде до власної загибелі.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |