Значення
-
(у фольклорі та міфології) Міфічна істота, дух або примара, що з’являється в образі самогубців (повішених, утоплеників тощо) і схильна до самостійного або нав’язаного іншим повторення акту самогубства; часто вважається небезпечною для живих.
-
(переносно, розм.) Людина, яка своїми діями, поведінкою або рішеннями свідомо чи несвідомо руйнує себе, своє життя, здоров’я або благополуччя; той, хто йде до власної загибелі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самозгуба, р. самозгуби, д. самозгубі, з. самозгубу, о. самозгубою, м. самозгубі, к. самозгубо