самозатухаючий
[sɑmozɑtuxɑjut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Про такий матеріал або речовину, що здатна самостійно припиняти горіння або тління після усунення джерела вогню, не поширюючи полум’я далі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самозатухаючий, р. самозатухаючого, д. самозатухаючому, з. самозатухаючого, о. самозатухаючим, м. самозатухаючім