самозаточування

[sɑmozɑtot͡ʃuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Властивість ріжучих інструментів (переважно з кераміки чи спеціальних сплавів) зберігати гостроту леза в процесі експлуатації завдяки особливостям матеріалу та конструкції.

  2. Технологічний процес або явище автоматичного відновлення гостроти робочої кромки інструмента внаслідок його зношування під час роботи.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самозаточування, р. самозаточування, д. самозаточуванню, з. самозаточування, о. самозаточуванням, м. самозаточуванні, к. самозаточування

Більше записів