Значення
-
Властивість системи, правила чи принципу, які дозволяють застосовувати їх до самих себе, часто у логіці, математиці, інформатиці та лінгвістиці.
-
Здатність певного механізму, алгоритму чи теоретичного положення бути спрямованим на самого себе, аналізувати свою власну структуру або діяти в межах власного визначення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самозастосовність, р. самозастосовності, д. самозастосовності, з. самозастосовність, о. самозастосовністю, м. самозастосовності, к. самозастосовносте