самозаспокоєння

[sɑmozɑspokojɛnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Психологічний стан або дія, спрямована на самостійне усунення тривоги, хвилювання, внутрішньої напруги шляхом раціонального пояснення ситуації, переконань або вмовлянь.

  2. Часто вживається з відтінком негативної оцінки як схильність до невиправданого, ілюзорного заспокоєння, усунення від реальних проблем шляхом самообману.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самозаспокоєння, р. самозаспокоєння, д. самозаспокоєнню, з. самозаспокоєння, о. самозаспокоєнням, м. самозаспокоєнні, к. самозаспокоєння

Більше записів