самозапалювання

[sɑmozɑpɑljuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Фізико-хімічний процес миттєвого займання речовини (наприклад, палива, суміші газів) без зовнішнього джерела вогню, що відбувається внаслідок різкого підвищення температури в результаті швидких окиснювальних реакцій або стиснення.

  2. У техніці — небажане явище в двигунах внутрішнього згоряння, коли паливо-повітряна суміш спалахує не від іскри запалювання, а самовільно через перегрівання або надмірний ступінь стиснення.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самозапалювання, р. самозапалювання, д. самозапалюванню, з. самозапалювання, о. самозапалюванням, м. самозапалюванні, к. самозапалювання

Більше записів