самозапалювач

[sɑmozɑpɑljuʋɑt͡ʃ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Пристрій або механізм, призначений для автоматичного запалювання палива (наприклад, у пальниках, печах, двигунах) без зовнішнього джерела вогню.

  2. Рідкісне, застаріле позначення людини, яка навмисно підпалює себе, найчастіше з політичних чи протестних мотивів (аналогічно до “самоспалювач”).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самозапалювач, р. самозапалювача, д. самозапалювачеві, з. самозапалювач, о. самозапалювачем, м. самозапалювачеві, к. самозапалювачу

Більше записів