самозапалення

[sɑmozɑpɑlɛnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Фізико-хімічний процес миттєвого займання речовини (палива, суміші) без зовнішнього джерела вогню, що виникає внаслідок різкого підвищення температури в результаті швидких окиснювальних реакцій або стиснення.

  2. У техніці — явище передчасної детонації паливної суміші в циліндрі двигуна внутрішнього згоряння до моменту іскроутворення свічкою запалювання, що призводить до збоїв у роботі.

  3. Переносно — про миттєве, нестримне виникнення сильного почуття (наприклад, гніву, пристрасті).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самозапалення, р. самозапалення, д. самозапаленню, з. самозапалення, о. самозапаленням, м. самозапаленні, к. самозапалення

Більше записів