самозахоплювання

1. Дія за значенням «самозахопити»; незаконне, насильницьке присвоєння чужого майна, влади, території тощо без будь-яких правових підстав.

2. Стан, коли людина надмірно захоплена самою собою, власними перевагами, досягненнями або зовнішністю; егоцентризм, що досягає ступеня самозакоханості.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |