самозахоплювання

[sɑmozɑxopljuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Дія за значенням «самозахопити»; незаконне, насильницьке присвоєння чужого майна, влади, території тощо без будь-яких правових підстав.

  2. Стан, коли людина надмірно захоплена самою собою, власними перевагами, досягненнями або зовнішністю; егоцентризм, що досягає ступеня самозакоханості.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самозахоплювання, р. самозахоплювання, д. самозахоплюванню, з. самозахоплювання, о. самозахоплюванням, м. самозахоплюванні, к. самозахоплювання

Більше записів