самозахоплювач

[sɑmozɑxopljuʋɑt͡ʃ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Особа, яка незаконно захопила владу або територію, присвоїла собі чужі права, повноваження або майно.

  2. Той, хто самовільно, без дозволу або правових підстав, заволодів чимось (наприклад, земельною ділянкою, житлом, чужим майном).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самозахоплювач, р. самозахоплювача, д. самозахоплювачеві, з. самозахоплювач, о. самозахоплювачем, м. самозахоплювачеві, к. самозахоплювачу

Більше записів