1. Психологічний стан або процес спрямування уваги на власні внутрішні переживання, думки, почуття та мотиви, що часто супроводжується відчуттям відірваності від зовнішнього світу та поглибленою рефлексією.
2. У філософії та релігійній практиці — метод пізнання себе, свідоме зосередження на внутрішньому духовному досвіді для досягнення просвітлення, самопізнання або містичного єднання.