Значення
-
Стан психічної зосередженості на власних думках, переживаннях або внутрішньому світі, що супроводжується відчутним відривом від зовнішнього оточення та зменшенням уваги до навколишніх подій.
-
Властивість характеру, що проявляється як схильність до тривалого й інтенсивного роздуму, аналізу власних почуттів, ідей або рефлексії, часто без зовнішньої потреби.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самозаглибленість, р. самозаглибленості, д. самозаглибленості, з. самозаглибленість, о. самозаглибленістю, м. самозаглибленості, к. самозаглибленосте