Значення
-
Добровільне розкриття власних провин, помилок або таємних думок, часто з почуттям каяття.
-
У психології та релігії: акт усвідомленого й відвертого визнання своїх негативних вчинків, переконань або станів з метою внутрішнього очіщення або виправлення.
-
У літературознавстві: художній прийом або жанр, де автор (або ліричний герой) глибоко аналізує та розкриває перед читачем власний внутрішній світ, моральні конфлікти та переживання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самовикриття, р. самовикриття, д. самовикриттю, з. самовикриття, о. самовикриттям, м. самовикритті, к. самовикриття