Стан психічного та емоційного виснаження, коли людина втрачає відчуття власної ідентичності, цінностей, інтересів або почуття мети в житті, часто внаслідок тривалого стресу, травми або надмірної концентрації на зовнішніх обставинах чи потребах інших.
У філософському та екзистенційному контексті — процес або результат відчуження людини від її автентичного «Я», що призводить до відчуття порожнечі, розгубленості та втрати життєвого орієнтиру.