самовтіха

[sɑmoʋtixɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.

  2. (переносне значення) Психологічний стан або дія, коли людина самостійно намагається знайти втіху, заспокоєння або підтримку в самому собі, у власних думках або уяві, часто при відсутності зовнішньої допомоги чи розуміння.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самовтіха, р. самовтіхи, д. самовтісі, з. самовтіху, о. самовтіхою, м. самовтісі, к. самовтіхо

Більше записів