самовладця

[sɑmoʋlɑdt͡sjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Особа, яка володіє необмеженою, одноосібною владою в державі; монарх-самодержець, деспот.

  2. (переносно) Той, хто поводиться деспотично, намагається панувати над оточенням; домашній тиран.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самовладець, р. самовладця, д. самовладцеві, з. самовладця, о. самовладцем, м. самовладцеві, к. самовладцю

Більше записів