самовіла

Значення

1. У слов’янській міфології — зла, небезпечна душа померлої дівчини або жінки, що стала невмерлою через трагічну смерть (наприклад, самогубство) і тепер шкодить живим, часто зваблюючи або заманюючи чоловіків.

2. У фольклорі та художніх творах — міфічна істота, дух у подобі красивої, часто оголеної дівчини з довгим розпущеним волоссям, що мешкає в лісах, біля водойм і спокушає мандрівників.

3. Переносно — про вперту, свавільну, норовливу жінку або дівчину, яка чинить на свій розсуд, нехтуючи правилами.

Правопис та відмінювання