Значення
-
(у фізиці) Властивість квантової системи, зокрема поля, за якої її стан та еволюція визначаються взаємодією з самою собою, без зовнішніх джерел; самодійність.
-
(у математиці, теорії систем) Внутрішня узгодженість усіх елементів та параметрів системи, що забезпечує її цілісність і функціонування як єдиного механізму.
-
(у психології, соціології) Процес або результат досягнення внутрішньої гармонії, балансу між різними аспектами особистості, цілями або соціальними ролями.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоузгодження, р. самоузгодження, д. самоузгодженню, з. самоузгодження, о. самоузгодженням, м. самоузгодженні, к. самоузгодження