самоусунений
[sɑmousunɛnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який добровільно відсторонився від виконання своїх обов’язків, повноважень або від участі в чомусь; такий, що самоусунувся.
-
У політичному та юридичному контексті: про посадову особу (зокрема президента), яка фактично припинила виконувати свої конституційні обов’язки, що є підставою для застосування передбачених законом процедур.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоусунений, р. самоусуненого, д. самоусуненому, з. самоусуненого, о. самоусуненим, м. самоусуненім