самоустановлений
[sɑmoustɑnoʋlɛnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Такий, що встановив себе сам, без зовнішнього втручання чи офіційного призначення (про владу, органи управління тощо).
-
Прийнятий, затверджений власним рішенням або в односторонньому порядку, без узгодження (про правила, порядок, норми).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоустановлений, р. самоустановленого, д. самоустановленому, з. самоустановленого, о. самоустановленим, м. самоустановленім