самотверднучий
[sɑmotʋɛrdnut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Якість або стан, при якому щось (переважно тверде тіло) здатне підтримувати свою форму та об’єм без зовнішнього впливу, тобто є твердим за своєю внутрішньою природою.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самотверднучий, р. самотверднучого, д. самотверднучому, з. самотверднучого, о. самотверднучим, м. самотверднучім