самоцільний
[sɑmot͡silʲnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Такий, що має цінність сам по собі, а не як засіб для досягнення чогось іншого; цінний своєю суттю, а не практичною користю.
-
(У філософії, етиці) Поняття, що позначає явище, дію чи цінність, які є метою самими по собі, а не слугують інструментом для інших цілей.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоцільний, р. самоцільного, д. самоцільному, з. самоцільного, о. самоцільним, м. самоцільнім