Самосинхронізування — властивість системи, процесу або механізму автоматично досягати та підтримувати синхронний стан (узгодженість у часі) без зовнішнього керуючого втручання, завдяки внутрішнім зв’язкам або алгоритмам.
Самосинхронізування — у техніці зв’язку та обчислювальній техніці: метод передачі даних, при якому інформація про тактову частоту (синхронізацію) вбудована в переданий сигнал або потік даних, що дозволяє приймальному пристрою видобувати її та синхронізувати свою роботу автоматично.