самосильний
[sɑmosɪlʲnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який має власну силу, енергію; самочинний, спонтанний, що виникає або діє без зовнішнього втручання чи примусу.
-
(У філософському та релігійному контексті) Який має джерело сили, причину існування та руху в собі самому; самодостатній, автономний (найчастіше стосовно Бога або абсолюту).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самосильний, р. самосильного, д. самосильному, з. самосильного, о. самосильним, м. самосильнім