самосильний

1. Який має власну силу, енергію; самочинний, спонтанний, що виникає або діє без зовнішнього втручання чи примусу.

2. (У філософському та релігійному контексті) Який має джерело сили, причину існування та руху в собі самому; самодостатній, автономний (найчастіше стосовно Бога або абсолюту).

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: прикментик () |