1. (у фізиці, квантовій механіці) Властивість системи або теорії бути внутрішньо узгодженою, несуперечливою та незалежною від зовнішніх умов; відповідність математичного опису фізичної реальності самій собі на всіх рівнях.
2. (у математиці, логіці) Властивість системи аксіом, рівнянь або умов не містити суперечностей між собою; можливість одночасного виконання всіх заданих умов без порушення логічної цілісності.
3. (у програмуванні та інформатиці) Здатність програмного забезпечення або компонента системи функціонувати коректно в оточенні певних версій самого себе або суміжних модулів без конфліктів.