Значення
-
(у фізиці, зокрема квантовій механіці) Властивість хвильової функції залишатися незмінною (або змінюватися лише на фазовий множник) при операції симетрії, що описує суміщення системи з самою собою після певного перетворення (наприклад, повороту або відбиття).
-
(у хімії та кристалографії) Збіг молекули, іона або фрагмента кристалічної структури з самим собою в результаті операції симетрії (повороту, дзеркального відбиття, інверсії тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самосуміщення, р. самосуміщення, д. самосуміщенню, з. самосуміщення, о. самосуміщенням, м. самосуміщенні, к. самосуміщення