самосуміщення

1. (у фізиці, зокрема квантовій механіці) Властивість хвильової функції залишатися незмінною (або змінюватися лише на фазовий множник) при операції симетрії, що описує суміщення системи з самою собою після певного перетворення (наприклад, повороту або відбиття).

2. (у хімії та кристалографії) Збіг молекули, іона або фрагмента кристалічної структури з самим собою в результаті операції симетрії (повороту, дзеркального відбиття, інверсії тощо).

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |