Значення
-
(у психології) Внутрішній процес або здатність особистості до самоконтролю, вольового зусилля, спрямованого на стримування негативних емоцій, імпульсів чи поведінки задля досягнення мети, адаптації до соціальних норм або збереження психологічної рівноваги.
-
(у техніці, матеріалознавстві) Явище або процес автоматичного зменшення деформації, напружень або об’єму матеріалу (наприклад, бетону, ґрунту) з часом під впливом власних властивостей без зовнішніх навантажень, часто внаслідок випаровування вологи або внутрішніх фізико-хімічних перетворень.
-
(у соціології, політиці) Принцип або процес автономної консолідації, організації та самоврядування спільноти (наприклад, територіальної громади, етнічної групи) на основі власних ресурсів, ініціативи та відповідальності, часто у контексті децентралізації.
Правопис та відмінювання
н. самостягування, р. самостягування, д. самостягуванню, з. самостягування, о. самостягуванням, м. самостягуванні, к. самостягування