самостійник

[sɑmostijnɪk] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Історичний політичний рух або представник українського національно-визвольного руху кінця XIX — початку XX століття, що виступав за незалежність України та створення самостійної української держави, на відміну від автономістів.

  2. Учасник або прихильник Української самостійної соборної держави (УНР, ЗУНР) або інших державних утворень, що проголошували суверенітет України у період національної революції 1917–1921 років.

  3. У сучасному вжитку — прихильник, активіст або політик, який послідовно відстоює ідею незалежності та державного суверенітету України.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самостійник, р. самостійника, д. самостійникові, з. самостійника, о. самостійником, м. самостійникові, к. самостійнику

Більше записів