Значення
-
У математиці та фізиці — операція або процес, за допомогою якого об’єкт (наприклад, вектор, оператор, матриця) з’єднується або множиться сам на себе, утворюючи нову величину (наприклад, скалярний добуток вектора на себе дає квадрат його довжини).
-
У лінгвістиці — рідкісний термін для позначення словосполучення, утвореного шляхом поєднання слова з самим собою або його відтвореної форми, часто зі зміною граматичної форми або з додаванням сполучника (наприклад, “день-у-день”, “радий-раденький”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самосполучення, р. самосполучення, д. самосполученню, з. самосполучення, о. самосполученням, м. самосполученні, к. самосполучення