самоскріплення

1. (у політиці, державному праві) Процес або акт добровільного об’єднання територій, громад або адміністративних одиниць у єдину державу чи автономне утворення на основі спільної волі та рішення.

2. (у техніці, будівництві) Властивість матеріалів (наприклад, деяких видів ґрунтів, бетонів) підвищувати свою міцність і щільність під дією власної ваги або тиску без зовнішніх впливів.

3. (переносно) Внутрішнє зосередження, мобілізація духовних чи фізичних сил для подолання труднощів або досягнення мети.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |