Значення
-
(фіз.) Такий, що здатний до саморозмагнічування; який втрачає намагніченість за відсутності зовнішнього магнітного поля.
-
(перен., рідк.) Такий, що втрачає внутрішню силу, енергію, ентузіазм або здатність до дії без зовнішнього впливу чи підтримки.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. саморозмагнітний, р. саморозмагнітного, д. саморозмагнітному, з. саморозмагнітного, о. саморозмагнітним, м. саморозмагнітнім, к. саморозмагнітний