саморозчинений
[sɑmorozt͡ʃɪnɛnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(про організацію, об’єднання тощо) Такий, що припинив своє існування шляхом власного рішення, без зовнішнього втручання або ліквідації.
-
(перен., рідк.) Такий, що зник, розчинився сам собою, без видимих причин або втручання ззовні.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. саморозчинений, р. саморозчиненого, д. саморозчиненому, з. саморозчиненого, о. саморозчиненим, м. саморозчиненім