саморідний
[sɑmoridnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який утворився природним шляхом, без стороннього втручання; природний, нештучний.
-
Який походить з певної місцевості, народився та виріс у ній; автохтонний, корінний.
-
Про людину: такий, що має природні здібності, талант, який розвинувся самостійно, без спеціальної освіти чи навчання.
-
У мінералогії: про метал, що зустрічається в природі у чистому вигляді, не в складі руд.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. саморідний, р. саморідного, д. саморідному, з. саморідного, о. саморідним, м. саморіднім