1. Властивість або здатність системи, механізму чи організму автоматично змінювати свої параметри, характеристики або поведінку у відповідь на зміни зовнішніх умов або стану самої системи з метою підтримки оптимального функціонування.
2. (У біології та медицині) Процес адаптації організму або окремих його систем до нових умов внутрішнього або зовнішнього середовища без зовнішнього втручання, що забезпечує збереження життєдіяльності та гомеостазу.
3. (У техніці та кібернетиці) Автоматична зміна алгоритмів роботи, налаштувань або структури технічної системи (наприклад, регулятора, програмного забезпечення) для досягнення найкращих показників у разі змін у об’єкті керування або навколишньому середовищі.