Значення
-
(у психології) Захисний механізм психіки, при якому людина несвідомо приховує від себе справжні мотиви, почуття або бажання через внутрішній конфлікт, замінюючи їх на соціально прийнятні або протилежні.
-
(у релігійно-філософському контексті) Уявлення про те, що Бог або абсолют може обмежувати прояв своєї сутності або сили в акті творення або відкриття себе світу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоприкриття, р. самоприкриття, д. самоприкриттю, з. самоприкриття, о. самоприкриттям, м. самоприкритті, к. самоприкриття