1. (у психології) Захисний механізм психіки, при якому людина несвідомо приховує від себе справжні мотиви, почуття або бажання через внутрішній конфлікт, замінюючи їх на соціально прийнятні або протилежні.
2. (у релігійно-філософському контексті) Уявлення про те, що Бог або абсолют може обмежувати прояв своєї сутності або сили в акті творення або відкриття себе світу.