Значення
-
Свідоме обмеження власних бажань, почуттів, емоцій або вольових проявів; внутрішній заборона собі на певні дії чи переживання, що часто призводить до психологічного дискомфорту.
-
У психології та філософії — процес або стан примусового стримування особистісних прагнень, спонтанних реакцій або життєвих сил під впливом внутрішніх заборон, соціальних норм або травматичного досвіду.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самопридушення, р. самопридушення, д. самопридушенню, з. самопридушення, о. самопридушенням, м. самопридушенні, к. самопридушення