Значення
-
(лінгв., літ.) Повторення автором власних попередніх ідей, образів, сюжетних ходів або мовних конструкцій у нових творах, що часто розглядається як ознака творчої кризи або обмеженості художнього діапазону.
-
(психол.) Неусвідомлене або навмисне відтворення особистістю однакових моделей поведінки, думок, емоційних реакцій або життєвих сценаріїв у різних ситуаціях.
-
(мист.) Прийом у різних видах мистецтва (музиці, хореографії, візуальному мистецтві), коли автор використовує ідентичні або дуже схожі елементи в межах однієї роботи для створення ритму, акценту або певного художнього ефекту.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоповторення, р. самоповторення, д. самоповторенню, з. самоповторення, о. самоповторенням, м. самоповторенні, к. самоповторення