самопошкоджений
[sɑmopoʃkodʒɛnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який завдав собі шкоду, пошкодив себе навмисно або внаслідок власних дій.
-
(У психології, медицині) Пов’язаний із навмисним заподіянням собі фізичної шкоди (наприклад, порізів, опіків) без суїцидального наміру, часто як спосіб регуляції емоційного стану або реакція на психологічний стрес.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самопошкоджений, р. самопошкодженого, д. самопошкодженому, з. самопошкодженого, о. самопошкодженим, м. самопошкодженім