самопоранення

[sɑmoporɑnɛnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Навмисне заподіяння собі фізичних пошкоджень (наприклад, порізів, опіків) без суїцидального наміру, що є симптомом психологічного дистресcу або способом регуляції емоцій.

  2. Військовий злочин, що полягає в умисному пораненні себе самого або іншого військовослужбовця з метою ухилення від виконання службових обов’язків.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самопоранення, р. самопоранення, д. самопораненню, з. самопоранення, о. самопораненням, м. самопораненні, к. самопоранення

Більше записів