Значення
-
Свідома та добровільна відмова від власних інтересів, бажань або переконань заради іншої людини, ідеї або вищої мети; повне підпорядкування себе комусь або чомусь.
-
У релігійному контексті — аскетична практика повного покірного підпорядкування своєї волі Божій засобами молитви, смирення та відречення від мирських пристрастей.
-
Застаріле: стан покірності, смирення; дія за значенням «покорятися».
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самопокора, р. самопокори, д. самопокорі, з. самопокору, о. самопокорою, м. самопокорі, к. самопокоро