Значення
-
(філософія, релігія) Добровільне заподіяння собі страждань або обмежень як форма каяття за вчинене зло, гріхи чи провини; аскеза, спрямована на духовне очищення через фізичні або моральні страждання.
-
(психологія) Свідома чи несвідома поведінка, спрямована на заподіяння собі шкоди, незручностей або страждань через почуття провини, неповноцінності або як спосіб уникнення внутрішнього конфлікту.
-
(переносне значення) Дія, вчинок або ситуація, які призводять до негативних наслідків для того, хто їх спричинив, і можуть розглядатися як справедлива відплата за власні помилки.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самопокара, р. самопокари, д. самопокарі, з. самопокару, о. самопокарою, м. самопокарі, к. самопокаро