самопокалічення

[sɑmopokɑlit͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Самопокалічення — навмисне заподіяння собі фізичної шкоди (наприклад, порізів, опіків) без суїцидального наміру, що є способом регуляції емоційного стану або реакцією на психологічний біль.

  2. Самопокалічення — у ширшому сенсі, будь-яка форма свідомого самопошкодження або аскетичного заподіяння страждань власному тілу з релігійних, ритуальних чи інших мотивів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самопокалічення, р. самопокалічення, д. самопокаліченню, з. самопокалічення, о. самопокаліченням, м. самопокаліченні, к. самопокалічення

Більше записів